Ніндзюцу

Світ тісний…

Трагічні події в Японії, ще раз показали хиткість нашої, здавалося б, стабільності, впевненості в завтрашньому дні, стійкому благополуччю та технічному всеконтролю. Нажаль, все відносне, ілюзорне та непостійне. Це повинно стати ще одним уроком не тільки для однієї нації, але і для всіх землян, і конкретно для кожного з нас. Не можна ніколи розслаблюватися, недооцінювати всілякі зовнішні впливи, не мати в своєму арсеналі варіантів протидіяти їм, або надіятися на чиюсь всесильну допомогу. З іншого боку, на фоні такої глобальної катастрофи, японці, як завжди, показали свою невичерпну силу волі, згуртованість та дисципліну, витримку та терпіння. Віками, здається в кожну клітиночку цих людей, генами передавались ці якості. Вони не зламалися, масово не побігли в різні боки, не мародерствували, намагаючись нажитися на близьких, а всі разом піднялися на своє відновлення. Потрібно зізнатися, що ми не можемо похвалитися ні нашою єдністю, ні нашою самодисципліною, ні нашим баченням загальнонаціонального шляху. Більшість, нажаль, самі за себе, а керуюча верхівка – все лише для себе. А в загальному ж ми маємо блукання, хаос і безвідповідальність, як в туманній політиці, так і в нашій свідомості та поведінці. Так що у нас є чому повчитися у інших, є брати з кого приклад, є ті позитивні якості, до яких варто прагнути та постійно намагатися напрацьовувати. Якщо кожний порізно буде щоденно змінювати себе до кращого, то разом ми зможемо скласти гідний народ. Так, ми не повинні когось копіювати, когось наслідувати та повторювати. Ми в першу чергу повинні бути патріотами, любити свою Батьківщину та зберігати свої традиції. Але це не має бути тільки на рівні голослівних міркувань, а проявлятися в наших конкретних корисних діях по відношенню до своєї країни, нації, близьких людей. І те, що ми візьмемо на озброєння чийсь більш багатий досвід, який робить нас кращими, не буде соромним, не повинно вдарити по нашому національному самолюбству, а має лише допомогти розширити наш особистий кругозір та масштабність нашого бачення майбутнього прогресу. Це, до речі, стосується і збереження, і розвитку традиційних японських бойових мистецтв взагалі, так і Ніндзюцу зокрема, як найцікавішого, глибоко-продуманого, нев’янучого мистецтва ставати переможцем. Воно має залишатися сполучною ланкою між історичним минулим Японії та майбутніми поколіннями землян, які переплітаються в тісних контактах. Звичайно, не для того щоб насаджувати та пропагувати в наших серцях войовничість, агресивність чи зверхність, а щоб виховувати в собі самодисципліну, силу волі, терпіння, різнобічність мислення, красу та грацію рухів, цілеспрямованість та позитивність настрою.

Від себе особисто і від всіх однодумців висловлюю скорботу та співчуття японському народу з приводу подій, що трапилися в березні 2011 року. Це біда не тільки їх загальнонаціональна, але й носить більш глобальний планетарний характер. Як би ми не роз’єднувалися, світ дуже тісний, Земля у нас одна, і, відповідно, такі катаклізми та катастрофи відображаються на нас всіх. Не дивлячись на всі неприємності, ми повинні рухатися далі, прагнучи до покращення свого людського єства, очищенню своєї душі та відшліфуванню свого духу.

Світла вашим серцям, чистоти помислам, благородства діям!